Види туристського багаття. Правила розпалювання вогнища та способи надійного гасіння. (Гурток “Пішохідний туризм”)

Вогонь потрібен для зігрівання, сушіння одягу, сигналізації, приготування їжі та обеззараження води кип’ятінням. Шанси на виживання збільшуються, якщо ви зможете розвести вогнище, коли це потрібно. Щоб розвести вогнище потрібні такі компоненти, як праця, розпалення та горючі матеріали.

Для розведення вогнища потрібно мати хороше вміння та досвід. Часто від вогнища мало жару, але багато диму. Багаття повинно давати багато тепла. Якщо у вашому розпорядженні є сірники, вогнище можна розвести за будь-якої погоди. Кожен учасник походу повинен мати свій особистий запас сірників у водонепроникний  упаковці. Щоб вони не змокли, можна кожен сірник умочити у розплавлений віск або парафін, і коли вони висохнуть, скласти у невелику баночку з товстими стінками і закрити пробкою.

Ретельно підбирайте місце для вогнища, щоб не загорівся ліс або суха трава. Якщо вогнище доводиться розводити на вологому ґрунті або на снігу, спочатку покладіть прошарок із дерева або каміння. Захищайте вогнище від вітру. Якщо ви будуєте вогнище на трав’яній місцевості, то попередньо зніміть дерен та складіть його осторонь корінням донизу та полийте водою. Після закінчення робіт біля вогнища, його заливають, і коли жар застигне, вкладають дерен на колишнє місце, поливають водою та притоптують ногами до землі. В дощову погоду вогнище розводять під прикриттям накидки яку тримають двоє туристів.

Вогнище потрібно розводити на відстані не менше десяти метрів від наметів, бо іскри від полум’я можуть пошкодити намет. У свою чергу намет ставлять входом до вогнища, а задньою стінкою до вітру.

Під час розпалювання вогнища потрібно знати деякі особливості, пов’язані з використанням тих чи інших дров. Смерека та ялина разом з іншим жаром дають багато іскор. Гілки хвойних дерев, берестина також дають іскри та кіпоть. Вільха горить без диму, рівно, коптить мало. Береза, дуб та акація дають великий жар.

Під час розведення вогнища обов’язково дотримуйтесь правил протипожежної безпеки. У хвойному лісі не бажано розводити велике полум’я, бо іскри які піднімаються вгору, можуть запалити хвою на гілках, що нависають над вогнищем. Вогнище, розташоване поблизу дерев або кущів, навіть при малому вітру, загрожує утворити пожежу. Особливо небезпечні в пожежному відношенні поля із стиглими хлібами, а також степ з сухою травою.

Розведення вогнища у суху погоду не є важкою працею. Для цього слід влаштувати курінь розпалювання із скалок та трісок (мал. 1). Важче доведеться після дощу, коли дрова вологі. Взагалі, для будь-якого випадку потрібно мати сухе горюче або свічку. Поставте шматок свічки (2-3 см) на землю. Над нею складіть куренем скалки, бересту, трісочки або маленькі гілочки, краще із хвойних дерев. Трісочки повинні торкатися верхньої половини полум’я але не гноту, інакше полум’я згасне.

В якості палива використовуйте сухостій або сухі гілки. В дощову погоду – внутрішню частину стовбура поваленого дерева. В  місцях,  де  немає лісу,  використовуйте траву,  засохлий  послід

тварин, тваринний жир, а інколи вугілля, горючий сланець або торф. Для вогнища треба використовувати будь-які рослини, але не бажано користуватися рослинами, які викликають токсичне подразнення.

Мал. 1

     Для розпалювання вогнища використовуйте те що швидко загоряється при розтопленні, таке, як тріски сухого дерева, гілочки хвойних дерев, суху траву, папороть, пух рослин та птахів. Одним із кращих матеріалів для розпалення є гнилючки дерев. Папір та бензин можна залишити на більш складні випадки. Добре за умов підвищеної вологості горить смола дерев. Підтримання вогню вимагає менших сил, ніж добування нового. На ніч вогнище слід загасити, але, щоб вранці не витрачати часу та сірників на його розпалення, потрібно жар засипати попелом. Тоді він вранці буде теплим і легко можна роздути полум’я.

 Мал. 2

Якщо сірники відсиріли або загубились, вогнище можна розпалити більш складним шляхом. Для цього існують прийоми, як за допомогою сонця та скла (лінзи), кременя та сталі, лука та палиці. (Мал.2)

Для різноманітної мети існують різні типи вогнищ.

“Три колоди” або “Ноддя” 

Мал. 7

Мал. 8

      Цей тип вогнища  (мал. 7) використовується для обігріву, приготування їжі, для підтримування тепла під час ночівлі. Таке вогнище складається із трьох великих колод завдовжки 2-3 метри. Для того, щоб зробити таке вогнище, потрібні час та сили, але воно дає багато тепла довго горить і не потребує нових дров, декілька  годин поспіль, а якщо колоди достатньо грубі, то всю ніч. В складних та зимових походах таке вогнище використовують для ночівлі на снігу без наметів (мал. 8). Юним туристам користуватися таким вогнищем майже не доводиться, але на всяк випадок бажано знати, як його збудувати. Для побудови такого вогнища потрібно мати достатньо жару. Жар розгортається вздовж двох паралельних колод і засипається дровами. Коли дрова та колоди розгоряться, зверху кладуть третю колоду.

Із інших типів вогнищ можна рекомендувати такі: камін (мал. 9), полінезійський (мал. 10), гармата(мал. 11).

Мал. 9

      Мал. 10  

Мал. 11   

Для приготування їжі можна використати вогнище, збудоване в землі (винахід індіанців) (мал. 12)

Мал. 12

Пам’ятайте: уміння розпалити вогнище – головний обов’язок кожного туриста, це запорука виживання!

Правила розпалювання вогнища та способи надійного гасіння

1. Потрібно віднайти місце для вогнища. Варто визначити напрямок вітру, а відтак вибрати місце для палатки – відійти від вогнища на 7-10 метрів з того боку, куди саме віє вітер.
2. Якщо мандруєте хвойним лісом, то віднайдіть місце на відстані понад 15 метрів від дерев. Сам вогонь не повинен бути високим. Якщо багаття буде високим, то іскри, котрі летітимуть від нього можуть спричинити лісову пожежу, запаливши верхівки дерев. Лісова пожежа – це надзвичайне лихо, бо загасити її дуже важко. У листяних лісах багаття розводити потрібно теж дуже обережно, бажано на відстані 10-ти метрів від найближчого дерева. 

3. Якщо на галявині спостерігаються мох, суха трава та очерет, то необхідно прибрати всі ці легкозаймисті речі у радіусі 3-5 метрів. Не рекомендується розводити велике багаття, бо його важко контролювати, а відтак загасити.

4. У ролі біопалива підходять не усі дерева. Утримайтеся від використання для вогнища ялини та берези, оскільки ці дерева утворюють великий жар та іскри. Багато іскор та диму нароблять хвойні гілки. Найкраще обирати для багаття – вільху, сосну та кедр. Ці дерева горять рівно, вони не спричиняють зайвого диму та іскор. Єдиний недолік кедрового «палива» − після приготування їжі на такому вогні на казанку залишається жирна кіптява, якої потім важко позбутися.

5. У лісі надзвичайно багато дров. Однак, потрібно підходити до вибору як хороший санітар, тобто вибирати сухі або ж пошкодженні гілки. Спершу варто розпалювати сухою сировиною, а відтак можна підкидувати й сирі дрова.

6. Також рекомендується у якості запальнички використовувати свічку. Вона допоможе зекономити на сірниках та значно швидше розвести багаття. Доволі часто можна почути скарги на те, що сірники швидко намокають та стають непридатними для використання. Для того, щоб уникнути неприємностей такого роду, варто тримати сірники у клейонці, або загорнути їх в папір та обмокнути цей папір у парафін або ж віск.

7. Після приготування їжі потрібно багаття засипати піском або залити водою. А потім ще й накрити багаття дерном. Таким чином вогонь не становитиме небезпеки для навколишнього середовища.