Українські народні колискові пісні. (Гурток “Юні етнографи”)

     Особливе місце в народному музичному мистецтві займають українські дитячі та колискові пісні –Колисанки. У них немов зосереджена вся ніжність, любов і душа народу. Цікаво, що виконувати українські колискові пісні дозволялося як жінкам, так і чоловікам, однак текст самих колискових мав гендерні відмінності. Дівчаткам співали про красу, ніжність, про важливість сімейного вогнища та родини. Хлопчикам – про працьовитість, ретельність, силу  і рішучість, про місце людини в світі та важливості християнської віри.

Замовляння та колискові пісні мають такі спільні риси:

• колискові пісні і замовляння виникли в період, коли відбувся остаточний перехід від мисливства до землеробства, коли матріархат прийшов на зміну патріархату, коли жінка вшановувалася як символ родючості;
• колискова пісня має таку ж магічну функцію, що й замовляння, — привернути певну якість чи дію, свідченням чого є словесні формули побажання дитині;
• і в замовляннях, і в колискових піснях персонажами виступають магічні істоти (Сон-Дрімота, «спання»), тотемні тварини (гуси, кіт, чайка, зозуля);
• як і в замовляннях, так і в колискових піснях мова звернена до всього білого Світу: пташок, котика, калини, берези, вітру;
• в обох жанрах оповідь розгортається за аналогією, бажане повинно стати дійсністю, слово — ділом;
• інтонаційно-ритмічна будова колискових пісень подібна до інтонаційно-ритмічної будови замовлянь.