Долікарська допомога потерпілому в пішому туристичному поході (Гурток “Пішохідний туризм”)

by stradm · 24 Квітня, 2020

Перша медична допомога – невідкладні дії, спрямовані на врятування життя у разі захворювання, отруєння чи травмування людини.

Якщо нещасний випадок стався на віддаленому від населеного пункту маршруті, то здоров’я, а навіть життя потерпілого залежать від своєчасної та кваліфікованої першої медичної допомоги.

Її мета – запобігти розвитку хвороби, а у разі травмування – полегшити біль потерпілого та здійснити заходи з припинення дії травмувальних факторів.

Порядок та способи надання першої медичної допомоги

Насамперед, приступаючи до надання першої медичної допомоги, необхідно адекватно встановити характер ушкодження і з’ясувати причину та обставини, за яких стався нещасний випадок. При цьому оцінюється загальний стан потерпілого та тяжкість тілесних ушкоджень і визначаються можливі засоби допомоги, виходячи з умов перебування групи та комплектації похідної аптечки.

Невідкладна допомога надається безпосередньо на місці нещасного випадку і в такому порядку:

– якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, і зберігається серцебиття, то в першу чергу необхідно розстебнути одяг, ремінь та звільнити туриста від обв’язки або страхувального пояса;
– покласти потерпілого на бік, підклавши під шию валик, скручений з одягу, що стимулюватиме дихання;
– очистити ротову порожнину від слини, крові чи блювотних мас;

– розбити ампулу з нашатирним спиртом, вилити його на ватний тампон і піднести його до носа потерпілого;
– визначити, чи дихає потерпілий, спостерігаючи за рухами грудної клітки або за допомогою дзеркальця (якщо потерпілий дихає – воно запотіває);
– за відсутності дихання необхідно негайно приступити до реанімації.

Основні прийоми реанімації – це штучне дихання “рот у рот”, та “рот у ніс” і закритий (непрямий) масаж серця. Застосовують ці прийоми для виведення потерпілого з критичного

стану внаслідок травми: шоку, непритомності, зупинки серця та відсутності дихання.

Основні ознаки раптової зупинки серцевої діяльності:

– блідість або синюшність;
– пульс на променевій та сонній артерії не прослуховується;
– не прослуховується серцебиття вухом, прикладеним до грудини в ділянці серця.

Проводити закритий масаж серця слід у такій послідовності:
– покласти потерпілого на спину і стати ліворуч від нього;
– покласти одну долоню внизу грудної клітки, а поверх неї другу долоню;
– енергійним рухом рук, не згинаючи їх у ліктях, натискаємо на грудину; після натискання реаніматор має підняти руки від грудини, що дає можливість грудині розпрямитись, а порожнинам серця наповнитися кров’ю;
– натиснення виконувати щосекундно (60 натиснень на 1 хвилину).

Реанімаційні маніпуляції краще проводити удвох: один робить масаж серця, а другий – штучне дихання. У такому разі вдихання повітря в рот або ніс потерпілого робиться через кожні чотири натиснення на грудину.

За наявності кровотечі не можна гаяти ані секунди – необхідно зупинити кров та накласти пов’язку на рану; зробити знеболювальний укол; у разі виявлення перелому – здійснити фіксацію травмованої частини тіла, використовуючи підручні засоби – альпенштоки, трекінгові палиці, льодоруби, гілки дерев тощо; відповідно до характеру ушкодження, надати тілу потерпілого зручного положення в захищеному від сонця чи вітру місці.

Враховуючи віддаленість місця, де стався нещасний випадок, від найближчого населеного пункту, приймається рішення про подальші дії групи щодо транспортування потерпілого. У разі тяжкого травмування групу необхідно розділити: двох-трьох учасників направляють найбезпечнішим шляхом до населеного пункту, а решта групи транспортує потерпілого до місця очікування допомоги (у напрямку дороги до населеного пункту, мисливського будинку, галявини для прийому вертольота). Виправа кількох учасників за допомогою теж пов’язана з певним ризиком. Але в горах єдиний ризик має сенс – і це ризик, пов’язаний з рятуванням життя людини.

Якщо на маршруті виникла аварійна ситуація, яка потребує сторонньої допомоги та залучення рятівної служби, група повинна про це сповістити звуковим або оптичним сигналом біди (небезпеки). Це постріл з рушниці, свисток, крик, миготіння ліхтариком, викладення сигнальних знаків на галявинах, які можна побачити з літака або вертольота. Звукові та світлові сигнали здійснюють шість разів за хвилину із хвилинною перервою між серіями. (Сигнал, пущений з допомогою червоної ракети, повторювати не треба.) Рятівники відповідають трьома сигналами за хвилину теж з хвилинною паузою між серіями.

ГОСТРА КРОВОВТРАТА

Причини. Травми, що супроводжуються пораненням великих судин або розривом внутрішніх органів (легенів, печінки, селезінки, нирок тощо).

Ознаки. Бліде забарвлення шкіри і слизових оболонок. Зниження температури тіла. Прискорене дихання (понад 20 за хвилину). Частий (понад 120 ударів за хвилину) пульс, який важко лічити і легко стискувати. Позіхи. Запаморочення, шум у вухах, почуття холоду. В тяжких випадках – непритомність. Розширення зіниць. Судорожне сіпання рук і ніг. Мимовільне сечовиділення. Зникнення пульсу, зупинка серцевої діяльності і дихання.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Негайно зупинити кровотечу тугою пов’язкою або джгутом.
2. Покласти потерпілого на спину. Трохи підняти ноги і нижню половину тулуба.
3. Ввести під шкіру розчин ефедрину чи адреналіну (1 мл), кофеїну (1 мл).
4. Максимально зігріти потерпілого.
5. Напоїти міцним теплим солодким чаєм.
6. У разі зупинки дихання зробити штучне дихання “рот у рот” або “рот у ніс”. Транспортувати негайно, трохи опустивши донизу ноші з того боку, де перебуває голова.

АСФІКСІЯ (ЯДУХА)

Причини. Здавлена грудна клітка, закупорка верхніх дихальних шляхів снігом, землею тощо. Таке може трапитися під час лавини чи обвалу.

Ознаки. Різке послаблення або повна зупинка самостійного дихання. Різкий ціаноз (синюха) слизових оболонок, шкіри обличчя, шиї, грудної клітки, кінчиків пальців. Розширення зіниць. Непритомність. Розширення підшкірних вен обличчя і шиї. Частий пульс, який важко лічити і легко стискувати. Зупинка серцевої діяльності. Мимовільне сечовиділення і випорожненая прямої кишки.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Надати потерпілому горизонтального або напівсидячого положення.
2. Очистити дихальні шляхи від снігу, землі.
3. Звільнити грудну клітку від одягу, поясів, обов’язок.
4. Зробити штучне дихання способом “рот у рот”, “рот у ніс” до повного поновлення самостійного дихання.
5. Ввести під шкіру розчин лобеліну або кордіаміну (2 мл).
6. Ввести під шкіру розчин кофеїну (1 мл).
7. Одночасно з штучним диханням за показаннями зупинити кровотечу, надати першу допомогу при шоку, переломах тощо.
8. Транспортувати тільки після поновлення самостійного дихання.

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

Причини. Тяжкі механічні ушкодження, що супроводжуються переломами кісток; проникні поранення; обширні опіки; електротравми тощо. До шоку спричиняються також крововтрата, охолодження організму, перевтомлення, голодування, почуття страху перед небезпекою.

Ознаки. Бліде, трохи синюшне забарвлення шкіри. Холодний піт. Байдужий вираз обличчя при збереженні свідомості. Млява, ледве виявлена реакція на запитання, роздратування. Зниження температури тіла. Часте, поверхове дихання. Частий (понад 90 ударів за хвилину) пульс, який важко лічити і легко стискувати. Зниження артеріального тиску (нижче 100/70 мм ртутного стовпа).

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Ввести під шкіру розчин промедолу або пантонолу (Імл), кофеїну (Імл), ефедрину (Імл).
2. Дати випити анальгін (1 табл. – 0,5 г), кофеїн (1 табл. – 0,2 г), алкоголь (50-100 г).
3. Добре зігріти потерпілого.
4. Напоїти гарячим солодким чаєм.
5. Транспортувати негайно, опустивши трохи донизу ноші з того боку, де голова.

УРАЖЕННЯ БЛИСКАВКОЮ

Ознаки. Непритомність. Часом психічне збудження. Зупинка або різке пригнічення самостійного дихання. Частий, аритмічний пульс, який важко лічити і легко стискувати. В тяжких випадках – зупинка серцевої діяльності. Розширення зіниць. Різкий ціаноз (синюха) слизових оболонок, шкіри обличчя, шиї, грудної клітки, кінчиків пальців. Мимовільне сечовиділення і випорожнення прямої кишки. Сліди опіків на шкірі.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Надати потерпілому горизонтального чи напівсидячого положення.
2. Звільнити від обтяжливого одягу, поясів та обов’язок.
3. Зробити штучне дихання способом “рот у рот”, “рот у ніс” до повного поновлення самостійного дихання.
4. Здійснити профілактику і лікування, рекомендовані при шоку (див. “травматичний шок”).
5. Обробити місце опіку (див. “Опіки”).
6. Транспортувати після повного поновлення самостійного дихання в лежачому чи сидячому положенні, залежно від стану потерпілого і умов місцевості.

ОПІКИ (ТЕРМІЧНІ, СОНЯЧНІ)

Причини. Термічні опіки внаслідок дії на поверхню тіла високих температур під час вибуху або спалаху бензину чи пальної суміші; сонячні опіки внаслідок тривалої дії ультрафіолетової радіації на незахищену шкіру і слизові оболонки.

Ознаки. За глибиною ураження розрізняються три ступені опіків: 1) почервоніння і набряки шкіри та слизових оболонок; 2) відшарування епідермісу і створення на обпаленій поверхні шкіри пухирів; 3) змертвіння всіх шарів шкіри, обвуглення шкіри і тканин.

Сонячні опіки обмежуються звичайно першим і другим ступенями. Опіки другого й третього ступенів, як правило, супроводжуються шоком і зневодненням організму. Опіки, що уражають понад третину всієї поверхні тіла, – смертельні.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Змастити обпалену поверхню шкіри спиртом, розчином діамантової зелені або марганцевокислого калію.
2. Накласти асептичну пов’язку або пов’язку з 5 % стрептоцидовою маззю, 5 % синтоміциновою емульсією, борним вазеліном.
3. При тяжких опіках вжити протишокових заходів (див. “Травматичний шок”).
4. Напоїти потерпілого міцним солодким чаєм і трохи підсоленою водою.
5. Ввести під шкіру 1500 АО протиправцевої сироватки.

СНІГОВА СЛІПОТА

Причини. Сонячний опік слизової оболонки очей. Параліч світлочутливого апарата очей.

Ознаки. Почуття різі в очах. Сльозотеча. Набрякання і почервоніння слизової оболонки очей і повік. Тимчасова втрата зору.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. У легких випадках – надіти темні окуляри. В тяжких випадках – накласти на очі асептичну пов’язку.
2. Промити очі двопроцентним розчином борної кислоти, слабо рожевим розчином марганцевокислого калію або холодним міцним розчином чаю.
3. Транспортувати залежно від стану потерпілого і умов місцевості.

ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ, ЗАМЕРЗАННЯ

Причини. Загальна дія низької температури на організм. Замерзанню сприяють гірська хвороба, гостра серцево-судинна недостатність, перенесенні інфекції, крововтрати, шок, голодування, нерухоме положення тощо.

Ознаки. Загальна кволість, апатія, сонливість. Збліднення шкіри і слизових оболонок. У тяжких випадках – нерухомість. Уповільнене, нерухоме дихання. Слабкий пульс. Зниження температури тіла. Можлива смерть від зупинки серцевої діяльності і дихання.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Покласти потерпілого в намет, печеру.
2. Енергійно розтерти тіло і кінцівки спиртом, м’якою сухою тканиною, долонями.
3. Ввести під шкіру розчин кофеїну (1 мл), кордіаміну (1-2 мл); при болях – анальгін (2 мл).
4. Дати потерпілому 50 г спирту.
5. Напоїти його солодким гарячим чаєм, нагодувати.
6. Якнайтепліше одягти.
7. При послабленні чи зупинці самостійного дихання зробити штучне дихання.
8. Транспортувати залежно від стану потерпілого і умов місцевості.

УШКОДЖЕННЯ ОБЛИЧЧЯ І ШИЇ

Причини. Безпосередня дія удару.

Ознаки. Розрізняють ізольовані ураження м’яких тканин і такі, що поєднані з ушкодженням кісток. При тяжких переломах нижньої щелепи часто виникає ядуха внаслідок западання язика, який в цьому разі закриває дихальні шляхи.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Обробити рану (див. “Рани”).
2. Вжити всіх протишокових заходів (див. “Травматичний шок”).
3. При западанні язика і перших ознаках ядухи витягнути язик і покласти потерпілого обличчям униз. Під час транспортування можна запобігти повторному западанню язика, прошивши його кінчик голкою і закріпивши нитку на одязі.
4. Транспортувати в лежачому або сидячому положенні, залежно від стану потерпілого і умов місцевості.

ПЕРЕЛОМ КЛЮЧИЦІ

Причини. Безпосередня дія удару. Падіння на плече або на простягнуту руку.

Ознаки. Біль у місці перелому. Посилення болю під час руху в плечовому суглобі. Деформація ключиці. Набряк і крововилив у ділянці перелому. Опускання плеча на стороні перелому.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Місце перелому фіксують за допомогою ватно-марлевих кілець. Кільця накладають на ділянку плечових суглобів і стягують позаду бинтом. Якщо нема кілець, руку слід фіксувати косинкою і прибинтовувати до грудної клітки широким марлевим бинтом.
2. Дати всередину анальгін (1 табл. – 0,3 г) або кетанов 1 табл.
3. Транспортувати залежно від умов місцевості і стану потерпілого.

УШКОДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ, ПЕРЕЛОМ РЕБЕР

Причини. Безпосередня дія удару або стискання в ділянці грудей.

Ознаки. При ізольованих переломах ребер і грудини відчувається безперервний біль, що посилюється під час глибокого дихання, кашлю і рухах у ділянці перелому. Обмацування грудної клітки, а також натискання на неї в обох перпендикулярних одна одній площинах (спереду -ззаду і з боків) спричиняє різкий біль у місці перелому.

При переломі кількох ребер, крім перелічених ознак, спостерігаються симптоми травматичного шоку і розладу дихання.

При переломах унаслідок поранення судин і тканин легені відламками ребер бувають кровотечі з надходженням повітря в порожнину плеври, що призводять до розладу дихання. Таке поранення часто супроводжується кровохарканням.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. На грудну клітку під час видиху накласти фіксувальну пов’язку широким марлевим бинтом (від нижніх ребер до пахвових ямок).
2. Дати всередину анальгін (1 табл. – 0,5 г), кетанов 1 таблетку.
3. При переломі кісток ребер вжити протишокових заходів (див. “Травматичний шок”),
4. Зробити штучне дихання (при розладі самостійного) способом “рот у рот”, “рот у ніс”.
5. Транспортувати залежно від стану потерпілого, трохи піднявши ноші з того боку, де голова. В легких випадках потерпілий може йти сам.

ЗАКРИТІ І ВІДКРИТІ ПЕРЕЛОМИ ДОВГИХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК

Причини. Безпосередня дія удару. Надмірне згинання або скручування кінцівки у функціонально невигідному для неї положенні.

Ознаки. Різкий біль у ділянці перелому, особливо посилюється в момент руху. Вкорочення й деформація кінцівки. Патологічна рухливість у ділянці перелому. Різкий біль у ділянці перелому під час обмацування або навантаження по поздовжній осі кінцівки.

Ознаки шоку при множинних переломах та при переломі стегнової кістки.

При відкритих переломах рвана рана, синяк і набрякання в ділянці ураження, часто в рані видно відламки кістки.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Ввести під шкіру розчин промедолу (1 мл) або дати всередину анальгін чи кетанов (1 таблетку).
2. Вжити всіх протишокових заходів (див. “Травматичний шок”).
3. Фіксувати кінцівку у фізіологічно вигідному положенні за допомогою стандартних шин або підручними засобами з попереднім бинтуванням місця перелому.

Фіксують не тільки місце перелому, але й ділянки суглобу, розташовані вище й нижче від нього.

При переломах кісток кисті шину накладають по долонній поверхні кисті і передпліччя від кінців пальців до верхньої третини передпліччя (рис.13.9. – Прим. З.Ф).

При переломах кісток передпліччя шину слід накласти по тильній поверхні руки, зігнутої в ліктьовому суглобі під кутом 90°, від пальців до верхньої третини плеча.При переломах плечової кістки фіксують променево-зап’ясний, ліктьовий і плечовий суглоби. Шину накладають по тильній поверхні передпліччя і плеча на руку зігнуту під кутом 90° у ліктьовому суглобі, від пальців до протилежного надпліччя.

Шинна пов’язка при переломі кисті та пальці
Метод накладання фіксувальної пов’язки при розтязі гомілковостопного суглобу

У всіх випадках переломів кісток руки потрібна додаткова фіксація косинкою.

При переломах кісток стопи і нижньої третини гомілки накладають шину на підошовну поверхню стопи і задню поверхню гомілки від кінцівки пальців до верхньої третини гомілки на ногу, зігнуту в надп’ятковогомілковому суглобі під кутом 90°.

При переломах кісток гомілки у її верхній третині, при переломах стегнової кістки необхідно фіксувати надп’ятковогомілковий, колінний і кульшовий суглоби. Фіксацію здійснюють за допомогою трьох шин. Одну накладають по підошовній поверхні стопи, задній поверхні гомілки і стегна від кінців пальців до верхньої третини стегна, другу – по внутрішній поверхні стопи, гомілки і стегна, третю – по зовнішній поверхні ноги і тулуба від стопи до пахвової ямки.

При відкритих переломах необхідно:

а) видалити з навколишніх ділянок шкіри і поверхні рани сторонні предмети, що вільно лежать;
б) обробити шкіру навколо рани настойкою йоду, розчином брильянтової зелені;
в) припудрити рану порошком стрептоциду, пеніциліну або стрептоміцину;
г) накласти на рану асептичну пов’язку;
д) увести під шкіру 1500 АО протиправцевої сироватки; є) здійснити іммобілізацію за допомогою шин.

При переломах стегна, середньої і верхньої третин гомілки потерпілого слід транспортувати в лежачому положенні; при переломах кісток стопи, нижньої третини гомілки – в лежачому або сидячому, залежно від обставин; при переломах кісток плеча і передпліччя – в сидячому.

РОЗТЯГНЕННЯ І РОЗРИВИ ЗВ’ЯЗКОВОГО АПАРАТА СУГЛОБІВ

Причини. Надмірні навантаження на суглоб у функціонально невигідному для нього положенні.

Ознаки. Різкий біль у ділянці суглоба. Крововилив у ділянці суглоба. Крововилив і набряк у ділянці суглоба. Посилення болю під час рухів у суглобі. На відміну від переломів і вивихів, при розтягненні зв’язок не буває різкої деформації і болю у ділянці суглобів під час навантаження по осі кінцівки. Здебільшого трапляються розтягнення зв’язок надп’ятковогомілкового і колінного суглобів.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. У перші години після травми охолоджувати ділянку суглоба і фіксувати суглоб еластичним або марлевим бинтом.
2. При сильному розтягненні накласти шину.
При розтягненні зв’язок надп’ятковогомілкового суглоба шину накладають по підошвовій поверхні стопи і задній поверхні гомілки від кінців пальців до верхньої третини гомілки. Нога має бути зігнута в надп’ятковогомілковому суглобі під кутом 90°. При розтягненні зв’язок колінного суглоба накладають шину по задній поверхні ноги від кінців пальців до верхньої третини стегна. Стопа повинна бути зігнута в надп’ятковогомілковому суглобі під кутом 90°.
3. Дати всередину анальгін або кетанов – 1 таблетку.
4. Транспортувати навсидячки.

ВИВИХИ

Причини. Надмірно різкі рухи в суглобі, що супроводжуються скручуванням кінцівки, різкими її ривками, котрі спричиняють порушення правил співвідношень суглобових кінців кісток.

Ознаки. Різкий біль у ділянці суглоба. Посилення болю в суглобі при спробі рухатися. Обмеженість або цілковита неможливість рухів у суглобі. Набряк і крововилив у ділянці суглоба.

Найчастіше трапляються вивихи у плечовому і кульшовому суглобах. Чисті вивихи без перелому суглобових відростків кісток у решті суглобів (променевозап’ясному, ліктьовому, надп’ятковогомілковому, колінному) трапляються рідко.

Перша допомога, лікування, транспортування

Спроба вправити вивих – небезпечна. Може настати зміщення від уламків у разі одночасного вивиху і перелому. Надання першої допомоги, іммобілізацію ушкодженої кінцівки, транспортування здійснюють за тими ж принципами, що й при переломах (див. “Переломи”),

РАНИ

Причини. Безпосередня дія травмувального агента.

Ознаки. За характером травмувального агента розрізняють рани різані, колоті, рвані, скальповані. Залежно від ушкоджених судин, розрізняють рани з артеріальною, венозною і змішаною (здебільшого) кровотечею. При суто артеріальній кровотечі колір крові ясно-червоний. Кров біжить цівкою. Притиснувши судини вище місця поранення, зменшують або й зовсім спиняють кровотечу.

При суто венозній кровотечі колір крові – темний. Кров тече безперервно непульсуючою цівкою. Піднявши кінцівку догори, зменшують кровотечу.

Рани можуть проникати в порожнину черепа, в грудну і черепну порожнини (див. опис ушкоджень черепа і головного мозку, грудної клітки, живота).

Поранення м’яких тканин кінцівок може супроводжуватися відкритим переломом кісток.

Інфекція може призвести до запалення рани, що характеризується появою пульсуючого болю, почервонінням і набряканням країв шкіри. При цьому спостерігається погіршення загального самопочуття, що супроводжується лихоманкою, підвищується температура тіла, додається лімфаденіт, лімфангоїт.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Обробити навколишні ділянки шкіри настойкою йоду, розчином марганцевокислого калію або брильянтової зелені.
2. Припудрити рану порошком стрептоциду, пеніциліну або стрептоміцину.
3. Ввести під шкіру або внутрішньом’язево 1500 АО протиправцевої сироватки.
4. При кровотечі накласти на рану тугу пов’язку або зробити тампонаду рани стерильними марлевими серветками і міцно забинтувати. У разі безупинної артеріальної і венозної кровотечі у зв’язку з пораненням великої судини, накласти джгут. Якщо це зроблено правильно, то кровотеча припиняється, і зникає пульс нижче від місця накладення джгута. Не пізні те ніж через годину джгут обов’язково послабити. Якщо кровотеча не припинилася, його накладають знову.
5. При пораненнях в обличчя, шию, живіт тощо, де неможливо накласти джгут, безпосередньо в рані притиснути рукою судину, що кровоточить, а потім зробити тугу тампонаду рани марлею і накласти міцну пов’язку.
6. При початкових ознаках запалення засипати в рану порошок стрептоміцину, пеніциліну, стрептоциду.
7. Транспортувати залежно від стану потерпілого. При шоку, кровотечах, проникних пораненнях, відкритих переломах – у лежачому або сидячому положенні.

САДНА

Причини. Безпосередня дія травмувального агента, що спричиняється до ушкодження поверхневих шарів шкіри або слизової оболонки.

Ознаки. Рана поверхнева, не проникає крізь усю товщину шкіри або слизової. Кровотеча незначна і припиняється самостійно або після накладення тугої пов’язки. В тих нерідких випадках, коли в садно потрапляє інфекція, виникає запалення навколишніх тканин, що характеризується їх набряками, посиленням болю, почервонінням шкіри. Запалення тканин навколо садна часто супроводжується гострим лімфаденітом, лімфангоїтом.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Змастити шкіру навколо садна настойкою йоду, розчином брильянтової зелені або марганцевокислого калію.
2. Присипати садно порошком стрептоциду, пеніциліну або стрептоміцину.
3. Накласти асептичну пов’язку.

Сонячний УДАР

Причини. Пряма дія сонячного проміння на незахищену голову.

Ознаки. Головний біль, запаморочення, шум у вухах, кволість, спрага, серцебиття, частий пульс, задишка, непритомність, іноді збудження.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Покласти потерпілого в затінок. Вивільнити від тісного одягу, поясів, обв’язок.
2. Холод на голову.
3. Дати всередину кофеїн (1 табл. – 0,2 г); при головному болю – аскофен (1 табл. – 0,5 г), анальгін (1 табл. – 0,3 г).
У тяжких випадках ввести під шкіру розчин кофеїну (1-2 мл) або кордіаміну (1-2 мл).
4. Транспортувати в сидячому або лежачому положенні. Вид транспортування залежить від стану потерпілого і умов місцевості.

ТЕПЛОВИЙ УДАР

Причини. Перегрівання всього організму.

Ознаки. Кволість, відчуття жару, спрага, серцебиття, задишка, головний біль, запаморочення, прискорення пульсу і дихання. В тяжких випадках – непритомність.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Див. “Сонячний удар”.
2. Транспортувати залежно від стану потерпілого і умов місцевості.

ГОСТРА СЕРЦЕВО-СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

Причини. Надмірні фізичні навантаження для осіб малотренованих і неакліматизованих в умовах високогір’я, перенесені гострі інфекції, захворювання легенів, травми, охолодження організму, нерозпізнані хронічні захворювання судин і серця.

Ознаки. Різка слабкість. Відчуття нестачі повітря, серцебиття, болі в ділянці серця. Яскраво виражений ціаноз (синюшність) носа, губ, кінчиків пальців. Похолодіння шкіри. Прискорене дихання. Частий, аритмічний пульс, який легко стискується.

Перша допомога, лікування, транспортування

1. Надати хворому напівсидячого положення.
2. Вивільнити від тісного одягу, ременів, обв’язок тощо.
3. Ввести під шкіру розчин кофеїну (1-2 мл), кордіаміну (2 мл) або дати кофеїн (1 табл. – 0,2 г), кордіамін (20 крапель).
4. Добре зігріти хворого.
5. Транспортувати негайно в сидячому або лежачому положенні, трохи піднявши той бік нош, де голова.

ШТУЧНЕ ДИХАННЯ СПОСОБАМИ “РОТ У РОТ” І “РОТ У НІС”

Потреба у штучному диханні стає нагальною під час розладів самостійного дихання, що можуть виникнути, коли людина зазнала травми, обмороження, потрапила в лавини і обвали тощо.

Найефективніші при наданні першої допомоги способи штучного дихання “рот у рот”, “рот у ніс”. Решта способів, що їх застосовували раніше, малоефективні, а в ряді випадків і протипоказані (при переломах ребер, хребта, нижньої щелепи, верхніх кінцівок).

Методика штучного дихання способом “рот у рот”

1. Покласти потерпілого на спину з випростаними вздовж тулуба руками.
2. Очистити верхні дихальні шляхи від снігу, землі тощо.
3. Вивільнити грудну клітку від ременів, обв’язок, одягу.
4. Стати збоку від потерпілого.
5. Голову потерпілого відвести догори, однією рукою відтягнути нижню щелепу наперед і донизу, а пальцями другої затиснути ніс. Стежити, щоб язик не западав і не закривав дихальних шляхів. В разі западання язик витягнути і утримувати пальцями.
6. Той, хто здійснює штучне дихання, робить максимальний вдих, нахиляється до потерпілого, щільно притуляється губами до його відкритого рота і робить максимальний видих у дихальні шляхи потерпілого. В цей час потрібно стежити за тим, щоб у міру надходження повітря в дихальні шляхи і легені потерпілого його грудна клітка максимально розправлялася.
7. Після розправлення грудної клітки відняти рот від губ потерпілого і припинити стискувати ніс. У цей час повітря почне виходити з легень потерпілого.

Протягом хвилини слід робити від 15 до 25 вдихів і видихів. Інтервал між вдихами і глибина кожного вдиху мають бути однакові. Одночасно слід ввести під шкіру потерпілого чи внутрішньом’язево розчин лобеліну або цититону (по 1 мл) і, за показаннями, надати іншу невідкладну допомогу (зупинити кровотечу, вжити протишокових заходів, зробити перев’язку, накласти шини тощо).

Методика штучного дихання способом “рот у ніс”

Положення потерпілого, частота і глибина вдихів, здійснення лікувальних заходів – ті ж самі, що й при штучному диханні способом “рот у рот”. На відміну від попереднього способу, видих у дихальні шляхи потерпілого роблять не в рот, а в ніс. При цьому рятівник щільно затуляє долонею рот потерпілого. Цей спосіб штучного дихання особливо показаний при ушкодженнях нижньої щелепи.

Обидва способи штучного дихання дуже ефективні, явища кисневого голодування зникають при них швидше, ніж при використанні інших способів. У разі збереження серцевої діяльності (відчувається пульс, серцебиття) штучне дихання продовжують до поновлення самостійного дихання. За відсутності серцевих скорочень штучне дихання роблять протягом 40-60 хв. Якщо поновлення самостійного дихання і серцевої діяльності за цей час не стало, то штучне дихання припиняють.

НАКЛАДАННЯ ДЖГУТА У РАЗІ КРОВОТЕЧІ

Джгут накладають при масових артеріальних, венозних і змішаних кровотечах, що не зупиняються тугою пов’язкою чи тампонадою рани, стерильними марлевими серветками або індивідуальними пакетом.

За відсутності стандартного джгута можуть бути використані підручні засоби: пояси, ремені, еластичні бинти тощо.

При кровотечах з ран верхньої кінцівки джгут накладають на нижню або верхню третину плеча. Накладання джгута посередині плеча протипоказано, бо можна здавити променевий нерв. Накладання джгута на передпліччя малоефективне, бо судини розташовані глибоко між двома його кістками. При кровотечах з ран нижньої кінцівки джгут накладають на стегно.

Під джгутом по всій окружності кінцівки треба підкласти прокладку з марлі, бинта, одягу. Сила, з якою накладають джгут, визначається кровотечею з рани і зникненням пульсу на периферичних артеріях (на променевій артерії руки, на артерії тилу стопи або позаду внутрішньої кісточки на нозі). Всі витки джгута накладають з однаковою силою, рівномірно, один коло одного, без защемлення шкіри. Під один з його витків кладуть записку, зазначивши час, коли накладено джгут, і строк його послаблення.

Джгут не можна прикривати бинтами, одягом, шиною (при відкритому переломі), бо це ускладнює контроль за ним, а потім – його послаблення чи зняття.

Щоб запобігти обмороженню, кінцівки вивільняють від тісного взуття, резинок і створюють умови тепла і для всього тіла, і особливо для ушкодженої кінцівки.

Долікарська допомога потерпілим на воді

Доставивши потерпілого на берег, негайно очищають його рот від піску, мулу, трави та слизу. Роблять це пальцем, обгорнутим марлею або носовичком. Для цього необхідно потерпілого покласти собі на стегно так, щоб голова звисала униз, і ритмічно натискати йому на спину (рис 13.13). Таким чином вода частково витече через рот. Після цього потерпілого кладуть на спину, підкладають під спину валик (голова потерпілого повинна бути максимально відкинута назад) і починають робити штучне дихання.

Перша допомога при попаданні пороху в око

За вітряної погоди для запобігання попаданню пороху до очей потрібно надягати захисні окуляри.

Видалення стороннього предмета: порошинки (смітинки), яка потрапила на слизову ока або очного яблука, – починають з ретельного огляду оболонки нижньої повіки. Для цього потерпілого просять дивитися прямо вгору і великим пальцем відтягають край повіки униз. Для огляду слизової оболонки верхньої повіки потерпілому пропонують дивитися прямо вниз і вивертають верхню повіку. Виявивши порошинку, її обережно видаляють гігієнічним патичком, ватою, а якщо під руками цих предметів немає, то кінцем складеного “в кутик” носовичка, змоченого перевареною водою або слабим розчином борної кислоти. Після видалення стороннього предмета закапати в око 3-4 рази по 1-2 каплі альбуциду. Якщо медикаментів немає, то можна накласти на око ватний тампон, змочений у міцній настойці чаю.

Якщо стороннє тіло потрапить у вухо, і його видно при вході у слуховий прохід, – його необхідно обережно видалити пінцетом. Якщо витягнути предмет (комаху) не вдається, необхідно у вухо залити теплу воду або закапати рослинною олією і повернути голову так, щоби предмет витік з вуха разом з рідиною.

Профілактика ураження блискавкою

Якщо гроза застала туриста в лісі, не можна ховатися під високими деревами. Особливо небезпечними є окремо розташовані тополя, дуб, сосна, ялина. Блискавка рідко потрапляє в клен та березу.

Якщо гроза застала вас у відкритому полі, категорично забороняється бігти чи навіть швидко іти. Краще укритися в канаві або ямі чи, за їх відсутності, просто лягти на землю, накрившись тентом, плащем, курткою. У гірських подорожах у разі надходження грози необхідно зійти з гребеню, вершини та інших піднесених точок рельєфу. Металеві предмети треба віднести вбік на 10-15 метрів.

Допомога при укусі отруйної змії чи комахи

Туристи, які подорожують районами, де водяться отруйні змії, повинні носити штормові штани та високе взуття. В тайгових походах найбезпечніше ходити у ґумових чоботах. У гірських районах безпечно ходити в черевиках з високим рантом та манжетами.

Перед походом необхідно вивчити особливі ознаки отруйних змій, щоб розрізнити їх від неотруйних. Наприклад, вуж має дві яскраві жовті плями на голові.

На місці укусу змії видно дві цятки – сліди її зубів (після укусу отруйних комах на шкірі залишається одна цятка).

Ознаки укусу змії: припухлість на місці укусу, відчуття печіння, слабість і біль голови, серцебиття, судоми, лихоманка.

Перша допомога. Необхідно провести дезінфекцію ранок йодом (спиртом). На місці укусу необхідно зробити хрестоподібний розріз шкіри стерильним ножем (прогріти над полум’ям, протерти спиртом) та почати висмоктувати отруту з кров’ю та періодично полоскати рота водою. Категорично забороняється висмоктувати кров, якщо на слизовій губ та рота у того% хто це робить, є ранки або тріщинки! Висмоктувати кров та спльовувати необхідно протягом 15-20 хвилин від моменту укусу. Можна поставити медичну банку. Потерпілому необхідно надати горизонтального положення в затіненому місці (ураженій кінцівці – повну нерухомість) та напоїти гарячим чаєм. Пити потрібно багато – до 2-3 літрів. Доцільно прийняти сечогінні препарати – це прискорить виведення отрути з організму. По можливості, потерпілого необхідно доправити до медичної установи.

При укусі отруйної комахи (тарантул, фаланга, скорпіон) вживають таких же заходів, як і при укусі змії.

У разі укусу оси або бджоли слід видалити жало (оса жало не залишає) та змастити шкіру йодом або спиртом. Найкращі результати дає застосування холоду (накладення льоду). Цей засіб швидко знімає больові відчуття та гальмує розвиток набряку і токсичного процесу. Особливо ефективно діє накладання холоду при укусі бджоли в порожнину рота. Однак, на жаль, не завжди в поході під руками є лід. Наступного дня можна накласти горілчаний (з розведеного спирту) компрес.

Заспокоюють біль зріз цибулини та часнику, молочний сік кульбаби та сік із листя чебрецю.

Щоб запобігти укусам отруйних комах, особливо, у південних районах, де вони часто трапляються, – слід ретельно оглядати перед сном спальні мішки та намети. Зранку необхідно оглянути взуття та струсити одяг перед тим, як його одягати.

Лісовий кліщ – паразит, який переносить вірус кліщового енцефаліту -важкого запалення центральної нервової системи, яке супроводжується високою температурою, сильними головними болями, блюванням, судомами та може призвести до паралічу. Потрапивши на одяг, кліщ швидко пересувається, шукаючи щілину, якою можна потрапити до тіла. Укус кліща – невідчутний, оскільки при укусі він вводить в ранку знеболювальну речовину. Людина починає відчувати свербіж та запалення шкіри лише на 2-3 день після укусу. Найчастіше кліщ вгризається в тіло у прихованих місцях – під пахвами, на шиї, за вухами та в паху.

Кліщ найбільш активний з травня до початку липня.

Допомога при укусі кліща. Виявивши кліща на тілі потерпілого, ранку та кліща необхідно змастити будь-яким жиром (олією, смальцем, топленим маслом), закриваючи в такий спосіб доступ повітря до тіла кліща. Через декілька хвилин кліщ почне сам вивільнятися з ранки (зазвичай кліщ на половину свого тіла занурюється в тіло людини), і тоді його легше видалити з тіла. Не рекомендується кліща видавлювати або виривати з тіла. У такому випадку в тілі людини (в ранці) може залишитись голова кліща або частина тіла, що може призвести до гноїння рани. Після процедури видалення кліща ранку та руки необхідно продезінфікувати йодом та спиртом. Якщо через 2-3 дні потерпілий почуває себе гірше, групі необхідно вжити заходів для швидшого виходу з тайги, щоб доправити хворого до медичної установи.

Профілактика захворювання кліщовим енцефалітом. Перше, що необхідно зробити, готуючись до тайгового походу, – провести щеплення від кліщового енцефаліту. Важливе значення має одяг туриста. Бавовняна (лляна) сорочка повинна заправлятися у штормові штани, туго перетягнуті ременем. Під сорочкою добре носити футболку або тільняшку. Штани краще заправити у високі шкарпетки або гетри. Голову пов’язують хустиною (банданою) та накривають каптуром штормової куртки.

Слід пам’ятати, що кліщ найбільше полюбляє затінені, вологі місця в густому підліску, в малинниках та в молодих заростях вільхи. Найбільш активні кліщі зранку та ввечері.

У тайзі рекомендується оглядати відкриті частини тіла кожні 2-3 год. Зранку (після сну), в обідню перерву та ввечері кожен турист повинен ретельно оглянути тіло та провести детальний огляд одягу, особливо складки одягу та шви.

Комарі, мошка, ґедзі (оводи) не є отруйними комахами, але під час походу добряче дошкуляють туристам, адже через свербіж місця укусу комах людина стає дратівливою; втрачає сон та апетит.

Для запобігання укусам комах та для відлякування їх від людини найкращим засобом є репеленти – відлякувальні рідкі речовини “ДЕТА”, “РЕПУДІН”, “НА ПРИВАЛІ” та креми “ТАЙГА” І “ТАБУ”.

В місцях особливого поширення комах туристи надягають марлеві накидки та сітки Павловського, які теж необхідно обробити речовинами, що відлякують комах.

Перед сном марлеві пологи та антимоскітні сітки намету теж доцільно обробити репелентами.

Допомога при отруєнні грибами та іншими рослинами

Серед отруйних грибів найвідоміші – бліда поганка, сатанинський та мухомор (див. п’яту групу ілюстрацій на кольоровій вкладці).

Крім них, є багато грибів, які подібні на їстівні: удавані лисички, жовчний гриб (гірчак), чортів гриб (синяк), опеньок сірчано-жовтий несправжній. Навіть деякі їстівні гриби: зморшки та деякі сироїжки – у разі неправильного приготування викликають отруєння організму.

Профілактика отруєння грибами. Передусім потрібно уважно вивчити зовнішні ознаки їстівних та отруйних грибів. У поході необхідно збирати тільки добре знані гриби, які не викликають сумніву. Готуючи грибні страви, необхідно пам’ятати, що недоварені, недосмажені та погано промиті гриби можуть викликати отруєння організму. Не можна відкладати приготовані страви для пізнішого споживання, а також не можна повторно підігрівати грибні страви. Профілактика отруєння грибами та приготування страв з грибів описані в розділі “Організація харчування” (с. 157-158).

Перша допомога. Насамперед необхідно промити шлунок потерпілого 1-1,5 літрами теплої води (можна додати декілька кристаликів марганцевокислого калію – до блідо-рожевого кольору). Промивання повторити декілька разів.

Після промивання можна випити склянку блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію та з’їсти таблетку тетрацикліну.

При болях в шлунку корисна гаряча грілка (нагрітий пісок, камінь) та приймання бесалолу тричі на день по 1 таблетці.

Отруєння в поході можуть спричинити не тільки отруйні гриби та ягоди, але й стебло, коріння, квіти та листя деяких рослин. До отруйних рослин належать: бузина трав’яниста, беладонна звичайна, вовче лико, болиголов плямистий, блекота чорна, вороняче око, дурман звичайний, конвалія Деякі рослини, тільки від дотику до них, спричиняють опіки з появою міхурів та виразок, які важко загоюються. Це вовче лико, ясенець, синій борець, борщовик.

За останні роки борщовик розрісся узбіччями доріг, стежок, заполонив долинки потоків. Особливо великими колоніями розрісся він на необроблених полях. Висота його сягає двох метрів. Контакт шкіри з листям цієї рослини призводить до сильних опіків, рани від яких довго не гояться.

Ознаки ще однієї дуже підступної рослини – віху (цикути) повинен знати кожен турист. Росте віх у вологих місцях вздовж річок, потічків та боліт. У нього потрійне, сильно виражене (подібне на курячу лапу) листя яскраво-зеленого кольору, товсте стебло та дрібні білі квіти, подібні на кріп.

Допомога у разі отруєння продуктами харчування

Вживання неякісних продуктів призводить до харчового отруєння або до гострого розладу шлунку.

Ознаки отруєння: спазматичні болі в животі, лихоманка, гострий пронос, нудота, пониження серцевої діяльності, підвищення температури.

Розлад шлунку може спричинити вживання води з талого снігу або льоду, порушення режиму харчування, наприклад, великі перерви між прийомами їжі.

Профілактика отруєння продуктами харчування. Запобігти таким захворюванням можна, якщо виконувати елементарні правила гігієни: в умовах походу не вживати варених ковбас, продуктів, незвичних на вигляд та колір, з підозрілим запахом та консерв з набухлих металевих банок.

Після промивання можна випити склянку блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію та дати таблетку тетрацикліну.

При болях у шлунку корисна гаряча грілка (нагрітий пісок, камінь) та приймання бесалолу 3 рази на день по 1 таблетці.

Перша допомога при потертості, мозолях та відпріванні

Якщо потертість своєчасно помітили, тоді достатньо усунути причину її виникнення (перекручена шкарпетка, зсунутий язик черевика, нерівна устілка) та змастити шкіру антисептичним кремом. У разі почервоніння шкіри необхідно уражену ділянку змастити настойкою йоду, розчином діамантової зелені або спиртом, присипати порошком стрептоциду. Для пом’якшення контакту з черевиком потертість обкласти валиком з вати або заклеїти лейкопластиром (можна бактерицидним).

Якщо на шкірі утворилися пухирі, то проколовши їх пропеченою голкою, треба накласти пов’язку із синтоміциновою емульсією.

Попрілості (здебільшого в паху та під пахвами) промивають теплою водою, присипають тальком, пом’якшують кремом.

Якщо у тканини шкіри потрапив сторонній предмет: скалки, тріски, колючки, риболовний гачок – необхідно акуратно видалити пінцетом цей предмет, обробити краї рани йодом, після чого накласти антисептичну пов’язку.

Склад похідної медичної аптечки
на 8 осіб для туристських походів
(за відсутності в групі медичного працівника)

Препарати та інструменти	Кількість		Застосування
Знезаражувальні засоби
Настоянка йоду 3-5%	50 мл		Для обробки країв ран, садна, потертості та полоскання ротової порожнини при ангіні
Розчин діамантової зелені	50 мл		Для обробки країв ран, садна.
Перманганат калію (марганцевокислий калій)	15 г		Для полоскання і промивання шлунку, обробки ран, опіків, подряпин
Пантенол (аерозоль)	2 шт.		Для обробки ран, опіків, подряпин
Інгаліпт (аерозоль)	2 шт.		Протизапальний, антисептичний препарат для лікування ангіни та запалення слизової оболонки рота
Пантоцид (таблетки)	30 шт.		Обробка рани, промивання. Для знезараження води (1 таблетка на 0,75 л води).
Спирт медичний	2л		Для дезінфекції
Стрептоцидова мазь	1 тюб.		Для обробки ран, садна, потертості
Синтоміцинова емульсія	1 фл.		Для обробки ран, садна, потертості
Засоби проти серцево-судинних захворювань
Валідол (таблетки)	20 шт.		Застосовується при болях у серці, неврозах; заспокійливо впливає на нервову систему.
Нітрогліцерин (таблетки)	20 шт.		Застосовується при сильних серцевих болях (якщо не допомагає валідол)
Кофеїн (таблетки)	20 шт.		Стимулює діяльність дихальної і серцево-судинної системи, активізує роботу серцевого м’яза
Кордіамін (таблетки)	20 шт.		Застосовується при сильних серцевих болях
Кордіамін (ампули, 2 мл)	10 шт.		Застосовується при сильних серцевих болях
Засоби проти шлунково-кишкових захворювань
Бесалол (таблетки)	20 шт.		Проти болю та спазмів при захворюванні шлунково-кишкового тракту (1 табл. тричі на день)
Фталазол (таблетки)	40 шт.		Застосовується при харчових отруєннях, розладах шлунку, дизентерії (по таблетки 3 рази на день). Не застосовувати одночасно з іншими препаратами.
Левоміцетин (таблетки)	20 шт.		Антибіотик широкого спектру дії. Застосовується при харчових отруєннях, розладах шлунку, дизентерії (по 2 таблетки 3 рази на день). Не застосовувати одночасно з іншими препаратами
Таблетки сенни	20 шт.	Проти закрепів (по 1 таблетці 1-2 рази на день)
Сорбекс (таблетки)	20 шт.	При розладі шлунку, харчових отруєннях (по 1 таблетці 3 рази на день)
Сульфат магнію	100 г	При отруєннях застосовується як проносне (30 г на 0,5 склянки теплої води за один прийом)
Протизапальні засоби
Ампіцилін (капсули) Ампіокс (капсули)	20 шт. 20 шт.	Сильний антибіотик. Застосовується при пневмонії, ангіні, ранових інфекціях (по 1 капс. 4-6 разів на день)
Бісептол (таблетки)	20 шт.	При простуді (по 1-2 таблетки 4-6 разів на день)
Сульфадиметоксин (таблетки)	40 шт.	При ангіні, застудах, запаленні легенів, дизентерії (перша доба – по 3 таблетки за прийом до їжі; наступна доба – по 1 таблетці 3 рази на день)
Еритроміцин (таблетки)	20 шт.	При ангіні, запаленні легенів, застуді, холециститі (по 1 таблетці 3 рази на день)
Невіграмон (капсули)	20 шт.	При інфекціях сечовивідних шляхів – пієліті, циститі (по 1 капсулі 4 рази на день)
Гірчичники	30 шт.	При бронхіті, запаленні легенів
Знеболювальні і жарознижувальні засоби
Аспірин (таблетки)	30 шт.	Жарознижувальний, знеболювальний, протиревматичний засіб (по 1 таблетці 3 рази на день після їжі)
Цитрамон (таблетки)	20 шт.	При головних та інших болях
Димедрол (таблетки)	20 шт.	При алергії, високій температурі (приймати паралельно з аспірином по 1 таблетці 2 рази на день після їжі)
Но-шпа (таблетки)	20 шт.	При болях у животі (3 рази на день)
Анальгін (таблетки)	20 шт.	При головних та інших болях
Анальгін (ампули, 2 мл)	20 шт.	При головних та інших болях
Інші засоби
Альбуцид (краплі)	1 фл.	Очні краплі
Нашатирний спирт (ампули)	10 шт.
Борна кислота	30 г	Застосовують як антисептичний засіб для промивання очей (1/2 чайної ложки на 200 мл води); для полоскання рота (1 чайна ложка на 200 мл води)
Двовуглекисла сода	200 г	Для промивання шлунку (1 столова ложка на 1 л води); полоскання горла (1 чайна ложка на 200 мл води)
Таблетки валер’яни	10 шт.	Заспокійливий засіб, зменшує нервове напруження (по 1 таблетці 2 рази на день)
Віпратокс, Апізартрон	1 тюб. 1 тюб.		При радикуліті, міозиті, артриті та ін. (по 2-3 г мазі втирати у шкіру 3 рази на день; бажано утеплювати після втирання)
Бутадіон	1 тюб.		Болезаспокійлива мазь. Застосовується при болях м’язів, розтягах, для зняття набряків при забоях, укусах комах
Дитячий крем	2 тюб.		Для змащення потертості та попрілості
“ДЕТА”, “Тайга”, “Репудін”	8 фл.		Засоби, що відлякують комах (мошок, кліщів, комарів)
“Ланолін” (крем), “Nivea” (крем)	1 тюб. 1 тюб.		Запобігають сонячним опікам (змащувати губи та шкіру обличчя)
Вітамін С з глюкозою (таблетки)	200 шт.		Для відновлення енергетичних втрат організму (по 1-2 таблетки 3 рази на день)
Перев’язувальні матеріали, інструменти
Індивідуальний пакет	3 шт.
Бинт стерильний	5 шт.
Бинт нестерильний: ширина – 7 см	5 шт.
Бинт нестерильний: ширина – 14 см	5 шт.
Вата медична	200 г
Бинт еластичний	2 шт.
Бинт Гумовий 6 х 450	1 шт.
Лейкопластир(рулон)	3 шт.
Бактерицидний пластир	10 шт.
Хустка трикутна	1 шт.
Шприци одноразові: 2 мл	10 шт.
Шприци одноразові: 5 мл	5 шт.
Термометр медичний	1 шт.
Зажим кровоспинний	1 шт.
Англійські булавки	10 шт.
Джгут	1 шт.
Банка медична	1 шт.
Гігієнічні патички	1 уп.
Ножиці	1 шт.
Гумова груша мала (20 мл)	1 шт.
Пінцет медичний малий	1 шт.
Піпетка	2 шт.